Процентна ставка: від друкарського станка до гільйотини

Гірше друкарського станка — тільки гільйотина.

Ірвінг Фішер (1867—1947), американський економіст

ВІДПОВІДАЄМО НА АКТУАЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

  1. Як на практиці аналізувати процентну ставку, використовуючи найпростіші фінансові інструменти?
  2. З яких компонентів переважно складається типова процентна ставка?
  3. Як на процентну ставку впливає інфляція, ризики, країна, у якій ми здійснюємо операції, ліквідність операції?
  4. Чи може бути від’ємна процентна ставка?

«Гірше друкарського станка — тільки гільйотина», — ці слова приписують американському економістові Ірвінгу Фішеру, якому людство зобов’язане основою знань про поведінку процентної ставки. Розробляючи теорію капіталу, доходу та процентів, Ірвінг Фішер вважав основною причиною інфляції, яка впливає на величину процентної ставки, надлишок надрукованих та випущених грошей. До речі, гіперінфляція, викликана недолугою монетарною політикою, та агресивна депресивна фіскальна політика держави вже багато разів на практиці засвідчували, якою короткою може бути дорога від друкарського верстата, що випускає незабезпечені казначейські білети, до нехитрого пристрою, колись встановленого на французькому Майдані Згоди (La place de la Concorde).

У процесі трансформації суспільства люди не лишень вимушені перемкнутися в продуктах харчування з «хліба на тістечка», як пропонувала одна з французьких королев. Саме в епоху зміни економічних формацій люди з легкістю втрачають чи набувають велетенських статків  часто через поспішні та невиважені рішення у сфері використання банківських продуктів. Більшість банківських продуктів має закладену в собі процентну ставку, своєчасний та прискіпливий аналіз якої дає можливість установити привабливість того чи того продукту.

Ця стаття має на меті допомогти тим, хто на практиці хотів би вміти аналізувати процентну ставку, використовуючи найпростіші фінансові інструменти. Крім того, спробуймо відповісти на найбільш нагальні запитання, які стосуються процентної ставки. Отже, запитання перше, як годиться, найбільш актуальне.

Де я можу позичити гроші?

Мабуть, саме це запитання у практиці фінансування бізнесу чи особистих фінансів ставлять найбільш часто. Усі зазвичай розуміють правильною відповіддю: «у банку». Дехто ще згадує про кредитні спілки, ломбарди, дехто пропонує попросити позичити гроші у керівництва на роботі, у власника вашого бізнесу чи банально у друзів. Зрештою однією з найчастіше згадуваних відповідей є відповідь: «у родичів, у близьких, у тещі, у свекрухи…».

Парадокс правильної відповіді полягає в тому, що у цілому велетенському фінансовому світі є тільки одне місце, де ви можете позичити гроші: лишень у себе самих … тільки майбутніх. Позаяк позичені кошти потрібно обов’язково повернути, то ніхто навіть не думає позичити гроші тим, хто цього зробити не здатний. А отже, всі, хто позичає гроші, насправді позичають їх у самих себе і збільшують так власне поточне споживання фінансових ресурсів завдяки зменшенню свого майбутнього споживання. Банк таким чином є своєрідною машиною часу, яка дає можливість позичальнику вирушити в майбутнє, щоб забрати там гроші в себе самого майбутнього. Ви мусите мати вельми вагомі резони зробити це.

Навпаки, ті, хто обмежує своє поточне споживання і відкладає гроші на майбутнє в депозити чи інвестуючи їх, — активно працюють задля свого майбутнього збільшеного споживання. Попри нелегку макроекономічну ситуацію в країні, навіть зараз можна окреслити перспективні можливі напрями інвестування, проте це питання може стати темою окремої публікації.

У низці потенційних осіб, які потенційно можуть надати в наше розпорядження грошові кошти, згадано родичів і близьких. Мусимо пам’ятати, що навряд чи зможемо вважати їх кредиторами, бо їх мотиви позичити нам кошти можуть відрізнятися від комерційних. Запам’ятайте: теща і свекруха кредитів не дають, вони не кредитори! Вони, швидше, нагадують акціонерів, які викуповують нами випущені акції. Гроші дають безтерміново, навіть безпроцентно, проте готуйтеся проводити регулярні збори «сімейних акціонерів», звітувати про власну діяльність, проходити «дружні» аудиторські перевірки, вислуховувати рекомендації членів сімейного «дорадчого комітету». Тому намагайтеся зробити так, щоб не ви були винні гроші, а вам.

Чи справедливо платити проценти, позичаючи кошти?

Позичивши кошти, люди часто апелюють до справедливості самого факту позики та величини процентної ставки. Особливо люблять апелювати до соціальної справедливості ті, хто через різні причини втратив можливість повернути позику. Люди ставлять запитання: чи справедливо платити проценти, позичаючи кошти, або чи справедливо їх отримувати, розміщуючи позику? У західній системі цінностей відповідь на це запитання та аргументи звучать однозначно.

Гроші — це також товар, як і будь-який інший товар, вони можуть бути продані або надані у своєрідну оренду. У випадку продажу, тобто обміну на іншу валюту, їх ціною буде обмінний валютний курс, а у випадку оренди — своєрідною орендною платою стане процентна ставка.

Є також й інше пояснення: процентна ставка є своєрідною оплатою з боку того, хто позичив гроші за передчасне користування ще незаробленими фінансовими ресурсами. Беручи кредит, фактично використовуємо гроші, яких іще не заробили, наперед. Той, хто нам ці гроші позичив, фактом позики тимчасово відмовляється від використання зароблених ним грошей упродовж наперед означеного періоду. Базова частина процентної ставки є фактично компенсацією за тимчасову відмову від споживання.

Чи всі люди та народи толерують процентну ставку однаково позитивно?

Все ж таки не всі люди трактують філософію процентної ставки однаково, вважаючи її обов’язковою та справедливою. Заслуговує уваги позиція тих людей, які сповідують іслам. Ця релігія пропагує особливу філософію інвестиційних та фінансових операцій, відому у світі  як «мусульманські або халяльні фінанси». Термін «халяль» означає все те, що дозволено чи допустимо в ісламі. Коран виражає своє відношення до позикових операцій у таких айатах (відокремлених віршах Корану): «О, ви ті, що увіровали! Беріть свої борги назад у тому самому розмірі, але не більше. Не додавайте до них ріст рік за роком, щоб не стали вони у два рази більшими. Бійтеся Аллаха і не ставайте лихоїмцями, прагнучи подвоїти борг. Не пожирайте майно інших людей несправедливо. Можливо, ви станете щасливими, ухиляючись від лихварства, великого чи маленького!» (3:130) «Стережіться! Бійтеся вогню, уготованого невірним, остерігайтеся давати гроші в борг, отримуючи з них проценти!» (3:131)

Отже, ті, хто сповідує іслам, не можуть давати та брати кошти в борг у традиційному для нас розумінні. Мусульманські банки, надаючи кошти тим, хто їх потребує, не сподіваються на проценти, проте розділяють з ним ризики і розраховують на частину прибутку. Це, ймовірно, нагадує венчурне фінансування.

З яких компонентів переважно складається типова процентна ставка?

А тепер поведемо мову про компоненти, з яких складається процентна ставка. Уже зазначалося раніше, що процентна ставка в базовій частині є компенсацією за тимчасову відмову кредитора від споживання. Фактично ця частина процентної ставки пов’язана виключно з вартістю часу. Аналітики здатні вказати, скільки становить ця частина процентної ставки. Для цього вони аналізують ставку LIBOR (London Interbank Offered Rate) — середньозважену процентну ставку, за якою в Лондоні банки надають кредити одне одному. Проте, незважаючи на подекуди навіть від’ємну процентну ставку, мабуть, не зможемо позичити гроші, якщо не пообіцяємо кредиторові компенсувати втрату купівельної спроможності грошей впродовж періоду позики. Цю компенсацію доведеться також закласти у процентну ставку.

Проте на цьому типові компоненти процентної ставки не завершуються. Завжди є ризик, що той, хто позичив у нас гроші, їх повернути не зможе. Для того, щоб зацікавити кредитора позичити гроші, у процентну ставку потрібно закласти додаткову премію за ризик, щоб заохотити кредитора чи інвестора ризикнути.

Отже, у спрощеному варіанті процентна ставка складається з плати за утримання від споживання, компенсації інфляції та премії за ризик, як це показано у вигляді формули.

Процентна ставка = плата за утримання від споживання + компенсація інфляції + премія за ризик

Як на процентну ставку впливає інфляція?

Якщо плата за утримання від споживання становить відносно невелику величину, яку пробують виділити та проаналізувати аналітики, то більше проблем людству створила інфляція як процес тривалого зростання цін, що призводить до знецінення купівельної здатності грошей. При зростанні інфляції за інших рівних умов переважно зростають і процентні ставки, гроші стають дорогими, що призводить до зменшення ділової активності в економіці.

Інфляцію обов’язково слід враховувати у процентній ставці. Як бачимо, інфляція в Україні та країнах з розвинутою ринковою економікою суттєво відрізняється. Цим пояснюється суттєва різниця у процентних ставках, закладених у фінансові продукти, що базуються на національній та зарубіжній валютах.

Немає поганих фінансових продуктів з зависокою чи занизькою процентною ставкою, є продукти, в яких рівень процентної ставки не відповідає рівню ризику.

Як на процентну ставку впливає ризик?

Якщо інфляція приводить до різниці у процентних ставках фінансових продуктів, базованих на різних валютах, то премія за ризик спричиняє іще більше різноманіття процентних ставок. Є достатньо складні та прецизійні методи розрахунку, при якому рівні ризику яку премію за ризик слід платити. Оминаючи складні розрахунки в цьому матеріалі, скажемо просто: що більша ризиковість операції, на яку  наважуємося, то більша премія за ризик має бути.

З цього потрібно зробити два головних висновки. Банки з відносно високою процентною ставкою щодо середньої на ринку переважно змушені пропонувати такі ставки через власну високу ризиковість. Взагалі краще аналізувати не просто високу чи низьку ставку фінансових продуктів, а відповідність процентної ставки рівню ризику, закладеному у продукт. Отже, немає поганих фінансових продуктів з зависокою чи занизькою процентною ставкою, є продукти, у яких рівень процентної ставки не відповідає рівню ризику. Обираючи фінансові продукти, зокрема депозити, насамперед обираємо ризик, який здатні сприйняти.

Як на процентну ставку впливає країна, у якій здійснюємо операції?

На величину процентної ставки переважно впливає те, у якій країні здійснюємо операцію. Здійснюючи операцію у Сполучених Штатах, Великій Британії, Німеччині чи низці інших найбільш економічно розвинутих країн світу, переважно маємо справу із суттєво нижчими процентними ставками, ніж при здійсненні аналогічної операції в Україні навіть в іноземній валюті. Все це через те, що економічна система певної конкретної країни пов’язується з притаманними їй ризиками. Називаємо це ризиками цієї країни або суверенними ризиками. Частина загальної премії за ризик у структурі процентної ставки — це премія за суверенний ризик. Тобто справедливо вважати, що:

Процентна ставка = плата за утримання від споживання + компенсація інфляції + премія за суверенний ризик + премія за ризик конкретного продукту

Обчислення завдяки моделям різної складності показують, що премія за суверенний ризик для таких країн, як США, Данія, Швеція, Швейцарія дорівнює 0%. Тоді як премія за суверенний ризик для України, обчислена на базі рейтингу агентства Moody’s, станом на січень 2016 року — 14,90%. Таку саму величину премії мають Греція та Венесуела. Для прикладу, наші найближчі сусіди Білорусь, Росія, Турція, Угорщина та Польща мають премії за суверенний ризик на рівні: 11,17%, 3,72%, 3,28%, 3,72%, 1,26% відповідно.

Як на процентну ставку впливає тривалість операції?

На величину процентної ставки впливає тривалість фінансової операції. Це стосується найперше депозитів, тривалість яких може бути від місяця до кількох років. Вважається, що більшого періоду часу за тривалістю вимагає продукт, скажімо депозит, то більша невизначеність у прогнозах щодо шансів на його благополучне завершення. Позаяк саме невизначеність майбутнього перебігу подій звикли характеризувати терміном «ризик», то можемо сказати «так»: що більша тривалість депозиту, то вища процентна ставка в річному обчисленні за ним має пропонуватися, бо зростає ще одна складова премії за ризик — премія за ризик, пов’язана з тривалістю операції.

Отже,

Процентна ставка = плата за утримання від споживання + компенсація інфляції + премія за суверенний ризик + премія за ризик, пов’язана з тривалістю конкретного продукту + премія за ризик, пов’язана з іншими властивостями конкретного продукту

Отже, що більша тривалість фінансового інструменту чи операції, то більша премія за ризик, пов’язана з тривалістю операції.

Як на процентну ставку впливає ліквідність операції?

Ще одним фактором, що впливає на ризик фінансового інструменту чи операції, а отже і на процентну ставку, є ліквідність фінансового інструменту. Ліквідність — це властивість активу чи фінансового інструменту, пов’язана з його здатністю бути проданим, тобто бути перетвореним на гроші. Власне кажучи, якщо актив продати легко, а за середньоринковою ціною він продається швидко, то це свідчення високої ліквідності, інакше — актив низько-ліквідний. Що вища ліквідність фінансового продукту, що легше перетворити цей актив на гроші, то менша вірогідність отримати від нього значні збитки, пов’язані з несприятливим розвитком подій, а отже, нижче ризик. У структурі процентної ставки це можна зобразити у вигляді від’ємної премії за підвищену ліквідність.

Отже, що вища ліквідність фінансового інструменту, то нижча премія за ризик за рахунок від’ємної премії за ліквідність.

Отже:

Процентна ставка = плата за утримання від споживання + компенсація інфляції + премія за суверенний ризик + премія за ризик, пов’язана з тривалістю конкретного продукту — премія за менший ризик через вищу ліквідність продукту + премія за ризик, пов’язана з іншими властивостями конкретного продукту

На практиці кожен строковий депозит в банку має наперед визначену тривалість, а отже, його ліквідність до настання терміну повернення може бути вельми невисокою або навіть неможливою. Проте банки останнім часом почали пропонувати депозити, особливо у корпоративному секторі, вивільнення коштів за якими відбувається протягом 1—7 днів після наданої заявки про потребу в коштах. Вони дістали назву «депозити «До вимоги». Таким продуктом є, наприклад, депозит «Активні гроші» УкрСиббанку, яким  охоче користується більшість корпоративних клієнтів. Кошти повертаються на розрахунковий рахунок підприємства наступного дня після подання заявки (платіжного доручення). На залишок грошей на рахунку «Активні гроші» виплачується невелика, менша ніж за строковими депозитами, але більша, ніж за залишком на розрахунковому рахунку, процентна ставка.

Чи може бути від’ємна процентна ставка?

Процентна ставка менша від діючої за строковими депозитами саме через підвищену ліквідність.

Отже, деякі компоненти премії за ризик можуть бути і від’ємними. А чи може бути від’ємною процентна ставка загалом? Виявляється, так! Це відоме і вже досить поширене у практиці фінансових ринків явище. Зрештою пам’ятаєте від’ємну ставку LIBOR для запозичень у євро? Сьогодні від’ємні процентні ставки діють у Швеції, Швейцарії, Японії. Як це працює? Замість отримувати проценти за вкладеними в банк депозитами будете змушені самі доплачувати за зберігання грошей в банку. Так само діють і банки цих країн. Сформувавши всі потрібні резерви, вони не тільки не потребують додаткового фінансування з боку центрального банку, а самі готові розмістити надлишкові кошти на депозитах центрального банку. От тільки замість отримувати за це процент банки самі змушені платити за це.

Від’ємні процентні ставки за депозитами переважно заохочують регулятори (центральні банки) цих країн для стимулювання споживання та інвестування капіталу замість вкладення їх у банк. На думку регуляторів, це має спричинити економічне зростання, позаяк при від’ємних ставках за депозитами населення понесе зайві кошти не в банки, а почне їх споживати або вкладати в економіку — інвестувати, що має привести до зростання валового внутрішнього продукту попри зростання грошової маси.

Нашій економіці зростання грошової маси в національній валюті особливо загрожує. Утім, уже сьогодні можна сподіватися від деяких українських банків від’ємних процентних ставок, особливо за валютними депозитами. Це насамперед стосується великих банків з іноземним капіталом, материнські компанії яких відчувають надлишок грошей в себе на батьківщині.