Системна фінансова функція: управлінський фундамент компанії

Чи в кожній компанії керівники нефінансових підрозділів справді розуміють, чим займається фінансовий директор? Найчастіше відповідь однакова: «складає бюджет, контролює витрати, готує звітність». На практиці роль часто обмежується функціями старшого економіста-обліковця й контролера-казначея: замість побудови системи фінансовий директор координує ручні процеси. Ніхто чітко не формулює, що саме на цій посаді працівник має робити щодня й щомісяця; немає фіксованих контрольних точок; завдання виконуються хаотично. За зміни працівника функція «зникає» разом із ним, бо не має відтворюваної структури. Бракує інструментів і цифрової бази, облік і планування ведуться в Excel, дані розходяться між підрозділами, припускаються помилок і відбуваються затримки, рішення ухвалюються постфактум. Без автоматизації та єдиного джерела правди фінансовий директор перетворюється на «пожежника»: стратегічні рішення приймаються без фінансової оцінки, ліквідність і ризики не контролюються, дисципліна залежить від певних людей, а не від системи. Кожен цикл починається з нуля; правила підміняються домовленостями; конфлікти між відділами стають нормою; компанія не бачить реальної прибутковості напрямів і клієнтів; бюджет втрачає сенс як інструмент управління; стратегія є лише на папері. Слабкість фінансової функції найчастіше зумовлена не відсутністю компетентного фінансового директора, а умов для системної роботи. Без правил, інструментів і підтримки спроби посилити контроль закінчуються ручною рутиною, плутаниною та втратою довіри до цифр. І головне — джерело проблеми часто не у фінансовому директорі, а в керівниках, які його наймають, але не розуміють, що фінансова функція має бути системою, а не людиною. Саме це і пояснює, чому в більшості компаній системи просто немає.